Чому з’являється карієс в зубі
02.06.2023
Вплив дихання на формування прикусу у дітей та підлітків
До основних факторів, які впливають на розвиток зубо-щелепної системи та прикусу у дитячому віці відносяться:
- порушення функції дихання;
- неправильне положення язика;
- неправильне жування;
- неправильне ковтання;
- шкідливі звички;
- вроджені патології.
- неправильне положення язика;
- неправильне жування;
- неправильне ковтання;
- шкідливі звички;
- вроджені патології.
Порушення прикусу, порушення симетрії обличчя це лише наслідки некоректного функціонування кістково-м’язової системи людини.
Існує прямий зв’язок з прикусом (зниканням зубів) та поставою тіла.
В період активного росту дитини, ми маємо можливість зробити умови, скорегувати та покращити функції, які позитивно відображаються на якості життя дитини.
Що в свою чергу призведе до гармонічного росту щелеп, балансу м’язів голови та шиї, положенню тіла.
Наше тіло витрачає до 80% енергії для утримання його в просторі, для підтримки метаболічних процесів, утворення гормонів та ферментів.
При порушенні роботи опорно-рухового апарату, при порушенні роботи тонусу м’язів, тілу доводиться витрачати більше енергії для підтримки фізіологічного положення тіла і у нього (тіла) залишиться менше енергії для процесів одужання та роботи психомозкової діяльності.
В першу чергу цілі ортодонтичного лікування повинні базуватися на відновленні функцій.
Існує прямий зв’язок з прикусом (зниканням зубів) та поставою тіла.
В період активного росту дитини, ми маємо можливість зробити умови, скорегувати та покращити функції, які позитивно відображаються на якості життя дитини.
Що в свою чергу призведе до гармонічного росту щелеп, балансу м’язів голови та шиї, положенню тіла.
Наше тіло витрачає до 80% енергії для утримання його в просторі, для підтримки метаболічних процесів, утворення гормонів та ферментів.
При порушенні роботи опорно-рухового апарату, при порушенні роботи тонусу м’язів, тілу доводиться витрачати більше енергії для підтримки фізіологічного положення тіла і у нього (тіла) залишиться менше енергії для процесів одужання та роботи психомозкової діяльності.
В першу чергу цілі ортодонтичного лікування повинні базуватися на відновленні функцій.
Розрізняють носовий та ротовий тип дихання.
Фізіологічним являється носовий тип дихання, який забезпечує підтримку всіх систем в нашому тілі.
- насичує організм киснем (газообмін);
- вентиляція «охолодження» головного мозку (необхідний для підтримання правильної температури голови), це важливо для дітей, які навчаються, також для підтримки концентрації уваги;
- для підтримки правильного серцевого ритму, особливо це важливо для спортсменів;
- нагрівання та очищення повітря, за рахунок особливого рельєфу носових ходів (ходи та ворсинки), в свою чергу очищене від пилу/бактерій та обігріте повітря зберігає цілісність легень;
- дихаючи носом, краще та швидше проходить фаза одужання при ГРВІ/ГРИП та зменшується кількість ускладнень, таких як запалення гайморових пазух, бронхіт, пневмонія, за рахунок вентиляції легеневої системи.
Шкода не використовувати функцію дихання в повному об’ємі.
Якщо основний тип дихання ротовий (не фізіологічний), то всі переваги носового типу дихання пригнічуються, та спостерігається:
- зниження концентрації уваги;
- повітря не прогрівається та не очищається ворсинками носа (як це фізіологічно проходить через ніс), бо швидко потрапляє з порожнини рота до легень без очищення, фільтрації та підігрівання;
- може бути збільшена частота серцевого ритму, за рахунок малої кількості кисню в крові, серце починає прискорювати ритм, щоб компенсувати малу кількість кисню в крові та велику кількість вуглекислого газу;
- дихаючи ротом, повітря проходить та висушує слизову оболонку порожнини рота (язик, ясна), змінюючи рH порожнини рота, таким чином, виникає схильність до запальних захворювань порожнини рота. При пересиханні язика, змінюється відчування смаків, людині хочеться вживати більш солонішої, гострішої, кислішої їжі, посилюється бажання вживання газованих напоїв;
- дихаючи через рот, можуть сильніше сохнути губи.
- зниження концентрації уваги;
- повітря не прогрівається та не очищається ворсинками носа (як це фізіологічно проходить через ніс), бо швидко потрапляє з порожнини рота до легень без очищення, фільтрації та підігрівання;
- може бути збільшена частота серцевого ритму, за рахунок малої кількості кисню в крові, серце починає прискорювати ритм, щоб компенсувати малу кількість кисню в крові та велику кількість вуглекислого газу;
- дихаючи ротом, повітря проходить та висушує слизову оболонку порожнини рота (язик, ясна), змінюючи рH порожнини рота, таким чином, виникає схильність до запальних захворювань порожнини рота. При пересиханні язика, змінюється відчування смаків, людині хочеться вживати більш солонішої, гострішої, кислішої їжі, посилюється бажання вживання газованих напоїв;
- дихаючи через рот, можуть сильніше сохнути губи.
Зараз розглянемо вплив носового (фізіологічного) типу дихання на формування зубних рядів, розміру та положення щелеп.
- Проходження повітря через ніс, стимулює ріст верхньої щелепи. Коли тканина правильно фізіологічно функціонує, вона нормально росте. Тканина, яка фізіологічно не функціонує, стає атонічна та недорозвиненою. Наприклад, натреноване тіло має краще виражені м’язи та більш розвинутий опорно-руховий апарат.
- При носовому типі дихання, рот закритий, язик знаходиться в правильному положенні, створюючи тиск на піднебіння, тим самим стимулюючи ріст верхньої щелепи в ширину та довжину, коректному прорізуванню/положенню зубів.
- Проходження повітря через ніс, стимулює ріст верхньої щелепи. Коли тканина правильно фізіологічно функціонує, вона нормально росте. Тканина, яка фізіологічно не функціонує, стає атонічна та недорозвиненою. Наприклад, натреноване тіло має краще виражені м’язи та більш розвинутий опорно-руховий апарат.
- При носовому типі дихання, рот закритий, язик знаходиться в правильному положенні, створюючи тиск на піднебіння, тим самим стимулюючи ріст верхньої щелепи в ширину та довжину, коректному прорізуванню/положенню зубів.
При ротовому (не фізіологічному) типу диханні, будуть спостерігатися такі зміни у розвитку зубо-щелепної системи.
- Під час ротового типу дихання, язик опускається вниз, не створюючи тиск на піднебіння, верхня щелепа не буде отримувати стимуляцію для росту, в наслідок чого верхня щелепа буде звужена по ширині.
- За рахунок ротового типу дихання, язик опускається вниз та прокладається між зубами, змінюючи форми зубних рядів. Нижні різці поріжуться більше, а недостатнє прорізування будуть мати зуби жувальної групи. Верхні різці можуть прорізуватися з сильним нахилом вперед (протрузія).
- При ротовому типі диханні напружуються м’язи шиї.
- Одночасно порушується і функція ковтання. Язик не може піднятися на «точку спокою язика».
- Під час ротового типу дихання, язик опускається вниз, не створюючи тиск на піднебіння, верхня щелепа не буде отримувати стимуляцію для росту, в наслідок чого верхня щелепа буде звужена по ширині.
- За рахунок ротового типу дихання, язик опускається вниз та прокладається між зубами, змінюючи форми зубних рядів. Нижні різці поріжуться більше, а недостатнє прорізування будуть мати зуби жувальної групи. Верхні різці можуть прорізуватися з сильним нахилом вперед (протрузія).
- При ротовому типі диханні напружуються м’язи шиї.
- Одночасно порушується і функція ковтання. Язик не може піднятися на «точку спокою язика».
У дітей з патологією ЛОР-органів, аденоїдами та ротовим типом дихання найвищий відсоток поширеності зубощелепних деформацій припадає на період змінного прикусу до 80%.
Підводячи підсумок, в основі розвитку зубо-щелепної системи, знаходиться фізіологічна робота носу, міодинамічна рівновага між язиком та губи/щоки з іншого боку.
Ріст кісткових структур відбувається під впливом м’язевих структур.
